Трускавець - Все про місто-курорт - Інформація про місто

главная


главная



  

Горизонтальная линия в HTML


Історичний екскурс
Горизонтальная линия в HTML
Кілька кроків від серця Європи


Бальнеологічний курорт Трускавець розкинувся серед чарівних пологих лісистих схилів у передгір'ї східних Карпат в долині гірської річки Воротище (басейн Дніпра) на висоті 350-400 м над рівнем моря, на відстані 90 км на південний захід від Львова та 70 км від кордону з Європейським союзом.

Найвибагливішого відпочивальника приємно вразять мальовничі краєвиди, теплий клімат, розкішна рослинність і багата фауна. Тут лікує чисте, багате на кисень і озон повітря, настояне на пахощах хвойних лісів і гірських трав. Але найбільше багатство – цілющі джерела, що щедро б’ють із надр благодатної землі.

Імовірно, що поселення на місці сучасного Трускавця постало в глибинах середньовіччя і виникло як присілок до одного із сусідніх міст – Дрогобича або Тустані. Найстаріше серед оборонних укріплень даної місцевості – датоване дохристиянським періодом (язичницьке капище в урочищі Липки). Топографічна назва цієї місцевості – Бабина гора – позначена на кадастровій карті Трускавця 1853 року. До сьогодні серед населення побутують топоніми: Городище, Коточний замок, Кам’яний горб. Залишки ровів, валів, фундаментів від фортифікаційних укріплень та пізньосередньовічного оборонного монастиря отців Василіян свідчать про те, що далеким предкам сучасних трускавчан не раз доводилося відбивати напади войовничих загарбників.

Гуси не лише Рим врятували…


На сучасному гербі міста Трускавця зображено білу гуску з піднятими догори крилами і галузкою у дзьобі. В основу герба покладено давню сільську печатку, датовану кінцем ХVIII ст. Гуска – символ пильності, готовності захищатися, ознака добробуту і здоров’я.

Топонім Трускавець науковці виводять як ополячену назва місцевості Трушковичі, що у свою чергу походить від слов’янського імені Трушко, можливо, одного із перших поселенців або власників цієї місцини. Цікавою видається версія про походження назви Трускавця від слова «друска», що в перекладі з литовської означає «сіль». Існує також кілька інших, щоправда не підтверджених документально, хоч і доволі симпатичних припущень щодо назви міста: «трускавка» – полуниця, «хруставка» – сорт черешні, «труск» – сухостій, характерна ознака навколишніх лісів, «трускава» – назва трави.

Першою писемною згадкою про Трускавець вважається документ 1469 року, яким підтверджується право власності на маєток села Трушковичі двох українських шляхтичів Івана та Станіслава Коритків. 1471 року брати Коритки передають право пожиттєвої оренди на село Трушковичі двом шляхтичам із сусідніх сіл – Гнатові з Тустанович та Андрієві з Любенич.

1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького королівського староства. Ця місцина вабила людей зокрема через наявність солоної води – сировиці, ропи, – з якої шляхом випарювання отримували суху сіль. Саме цей промисел став провідним на довгі століття існування Трускавця – як в складі Галицько-Волинського князівства, так і в складі Польського королівства, під владу якого Галичина потрапила 1349 року. Сіль виварювали в спеціальних казанах – «черинах». 1570 року трускавецькі селяни мали 20 таких «черинів», що містилися в дерев’яних вежах – солеварнях.

Не нафта і не сіль, але також – золото!


Галичина потрапляє під владу Австрії. Трускавець, що нараховував на той час 990 мешканців, переважно самих українців, як колишній королівський маєток стає власністю цісарської казни. Цілковита монополізація австрійцями солеварного промислу веде до його занепаду. 1784 року трускавецьку солеварню було закрито, а з тим на початку ХІХ ст. – останнє соляне джерело, з якого черпалася сировиця.

Втім, життя у Трускавці пожвавлюється – завдяки створенню гірничих товариств для пошуку корисних копалин. Наприкінці ХVІІІ ст. тут знайшли олово, цинк, свинець, сірку, гіпс, а згодом – нафту й озокерит (земляний віск).

До речі, саме наявність корисних копалин і зумовила утворення різних за хімічним складом і лікувальними власнивостями мінеральних вод, які мають в собі сполуки вуглецю, містять радон, глауберову сіль, срібло, сірководень.

1814 року гірниче товариство Юзефа Геккера «Добра надія» виявило поблизу Трускавця значні запаси нафти. Спочатку цей продукт селяни використовували як колісне мастило, а згодом, шляхом перегонки, почали отримувати гас. Шахти, які утворювалися після видобутку породи, у природний спосіб заповнювалися водою, яка за своїм хімічним складом була подібною до води з мінеральних джерел. Цю воду селяни вживали на різні потреби (для пиття, прийняття ванн), спостерігаючи неабиякий лікувальний ефект. Однією з перших відомих лікувальних вод була солоно-сірчана вода, аналог сучасної «Марії». Здавна її називали «паршивкою» – бо недобра на смак, дуже відгонить нафтою, а ще… виліковує живність від парші (шкіряна хвороба у коней і корів). Згодом наші допитливі й креативні предки стали лікуватися самі…

Уперше про наявність у Трускавці цілющих вод сповістив польський королівський лікар Войцех Очко в книзі «Цепліне»1578 року. До Трускавця почали їхати хворі люди – їх вабила чудодійна вода.

Від «паршивки» – до королеви


1827 рік – дата заснування бальнеологічного курорту. Цього року Юзеф Міцевський, адміністратор камерального маєтку, отримав від австрійської влади офіційний дозвіл на відкриття водолікарні. Водолікарнею на той час служили чотири кабінки для приймання ванн, прибудовані до місцевої корчми. Спершу лікування проводилося тільки шляхом купелей.

1836 року збудовано окреме приміщення водолікарні.Того ж року галицький фармацевт Теодор Торосевич вперше зробив аналіз сірководневих вод трускавецьких мінеральних джерел та опублікував результати своїх досліджень. Найбільше уваги науковець приділив на той час маловідомій своїми лікувальними властивостями воді з джерела «Нафта», давши їй лагідну назву – «Нафтуся».

В 1838 році в лісовій частині сучасного парку було виявлено ще одне цілюще джерело з солоно-гіркуватою водою, яке назвали «Софія» і почали успішно застосовувати при хворобах органів травлення. 1861 року отримано хімічний аналіз води з найсильнішого солоно-гіркого джерела «Броніслава».

Будується велика водолікарня на 60 кабінок з найсучаснішим медичним обладнанням, будинок для приймання грязевих ванн з боровини, відкривається соляний інгаляторій за системою Васмута, що підносить курорт на значно вищий рівень. Наприкінці ХІХ століття Трускавець стає в один ряд з найкращими європейськими курортами, а подекуди перевершує їх.

Золоті часи курорту


Наприкінці ХІХ століття головою курортної спілки Й. Вичинським закладено великий курортний дендропарк. Було висаджено кілька тисяч рідкісних екзотичних рослин, завезених з Європи, Північної Америки, інших регіонів світу. Крім звичайних ялиць, ясенів та пірамідальних тополь, тут прижилися платани, сосна Веймутова, катальпи, самшити, оцтове дерево. 1898 року на території парку в сквері «Адамівка» (названо на честь тодішнього власника курорту Адама Сапєги) встановлено пам’ятник польському поетові Адаму Міцкевичу (скульптор Тадей Баронч).

Дендропарк на сьогодні залишається пам’яткою садово-паркового мистецтва, найзатишнішим куточком трускавецької оздоровниці. Площа парку становить 50 га. Трускавець активно забудовується, набуває направду європейського вигляду Наприкінці ХХ ст. постало багато приватних пансіонатів, готелів та вілл в стилі історизму (швейцарський стиль): готель «Постуй», вілли «Гигія», «Ядвінувка», будинок Бахмана. Вілли «Світезянка» та «Гражина», збудовані 1898 року в модних на той час архітектурних стилях, пишно декоровані різьбою, стали справжньою окрасою курорту. У стилі модерн з ознаками історизму та мотивами мавританської архітектури будується вілла «Саріуш», що й сьогодні дивує своєю архітектурною розкішшю.

1911 року власником курорту стає акціонерна спілка «Трускавецькі джерела», яку очолював д-р Раймонд Ярош. Під його керівництвом триває модернізація курорту, будується перша електрівня, яка забезпечує світлом цілий курорт.

У 1925 – 1928 рр. в оригінальному закопанському стилі та особливій техніці (без жодного цвяха) споруджується вілла «Гопляна» (з польської – русалка) – літня резиденція Яроша. На сьогодні вілла «Гопляна» – унікальна пам’ятка дерев’яного зодчества.

Кількість відпочивальників щороку зростає, 1933 року фіксується 17 тис. людей за сезон. Подальші прогресивні впровадження, зокрема централізоване опалення, роблять курорт цілорічним.

Від колгоспу – до всесвітньо відомої оздоровниці


З приходом радянської влади, у 1945 році, в селі був організований колгосп. Попри це, Трускавець досить швидко отримує статус міста, переходить до обласного підпорядкування і перетворюється на курорт всесоюзного значення.

З 1947 року на курорті застосовується новий метод теплового лікування бориславським озокеритом. 1949 року створено гідро-режимну експлуатаційну станцію, розпочалося комплексне наукове дослідження лікувальних чинників. Збудовано нову водолікарню з озокеритолікарнею, модернізовано бювет, пропускна спроможність якого на той час вже становила 30 тисяч осіб на добу.

Популярність курорту росте. У Трускавці лікуються люди не тільки з усіх куточків Радянського Союзу, але й з Польщі, Чехословаччини, країн Азії та Африки. 1985 року кількість відпочивальників сягає 350 тисяч на рік.

1982 року у колишній віллі «Саріуш» відкривається музей історії міста. Експозиція музею висвітлює історію краю від найдавніших часів до сучасності, характеризує культурно-побутовий уклад місцевого населення – бойків.

Створено першу санітарну зону, в межі якої потрапляє курортний парк – гордість Трускавця.

2 квітня 1990 р. відбулася І сесія Трускавецької міської ради І-го демократичного скликання – над приміщенням міської ради піднято національний синьо-жовтий прапор.

З початком 1990-х років, після короткого занепаду, курорт отримує новий поштовх у своєму розвитку. Відкриваються курортно-відпочинкові заклади з оригінальними прикарпатськими архітектурними формами. Введено в експлуатацію новий залізничний вокзал. Результатом певних досягнень курорту стало прийняття Трускавця до Міжнародної федерації термальних і кліматичних курортів.

У 1999 році Трускавець став переможцем у всеукраїнській номінації "Кришталевий лелека".

Відбуваються зміни в культурно-освітньому житті міста: відкрито пам’ятники: Т. Г. Шевченку (скульптор Р. Романович), учасникові національно-визвольного руху, легендарному розвідникові часів Другої світової війни Роману Різняку-«Макомацькому» (скульптор В. Ропецький), провідникові ОУН Степану Бандері (скульптор І. Самотос).

1992 року в старовинній віллі «Гопляна» відкрито музей народного художника України Михайла Біласа, майстра унікальної техніки гобеленового ткацтва. Новаторство М. Біласа полягає у гармонійному поєднанні класичного традиційного та модерново-абстрактного напрямків ткацтва. Творчий доробок митця – понад 500 робіт – експонувався на багатьох виставках в Україні та за кордоном.

Художній музей М. Біласа – єдиний в Україні прижиттєвий музей митця. Цей храм мистецтва – національна гордість України.

Трускавець – сучасний європейський курорт


З проголошенням незалежності України курорт Трускавець прийняв ринкову модель економічного розвитку, що передбачала створення санаторно-курортних закладів, які б надавали найсучасніші медичні послуги світового стандарту якості. Така вимога стала передумовою створення спеціальної економічної зони туристично-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець», закон про яку набрав чинності 1 січня 2000 року. Мета СЕЗ – стимулювання інвестиційної діяльності та збереження природних ресурсів.

2003 р. відкрито Міжнародну клініку відновного лікування професора В. Козявкіна. Реалізовано кілька потужних інвестиційних проектів: постали п’ятизіркові готелі та лікувально-діагностичні spa-центри.

Трускавець – екологічно чиста зона. На його території зосереджені великі запаси підземних мінеральних вод з 14-ма природними джерелами і покладами "гірського воску" озокериту. Але, безперечно, славу місту становить унікальна лікувальна вода "Нафтуся".

Всього у місті зареєстровано 689 підприємств.

Крім санаторіїв та пансіонатів, курорт має два бювети мінеральних вод, дві курортні поліклініки, дві бальнеозокеритолікарні. Функціонує міська лікарня, поліклініка. Працює ряд науково-дослідних лабораторій, зокрема:

- лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України;
- кафедра медичної реабілітації Львівського державного медичного університету;
- реабілітаційний центр хворих на ДЦП "Еліта";
- трускавецький валеологічний інноваційний центр.

На сьогоднішній день на курорті функціонують більше як 70 курортно-відпочинкових та оздоровчих закладів, які можуть вмістити понад 12 тисяч людей одночасно. Щорічно курорт приймає на лікування і оздоровлення близько 200 тисяч гостей.





Ми завжди раді допомогти Вам!

главная


главная


главная


главная


главная


главная


главная


Державний реєстр виборців